“ПОЗАЧЕРГОВІ ПАРЛАМЕНТСЬКІ ВИБОРИ:
ХТО НА СТАРТІ? ПРОГНОЗ ФІНІШУ”

23 квітня 2007 року відбулося десяте засідання “Українського клубу”.
Організатори:
Товариство “Український клуб”
Київський інститут проблем управління імені Горшеніна
Центр політичної реклами
Всеукраїнська творча спілка “Літературний форум”
ГО ”Центр ”Свобода слова”
Аналітичний центр ”КСЕНІЯ”
ГО “Конституційна демократія”

Обговорено тему:
“ПОЗАЧЕРГОВІ ПАРЛАМЕНТСЬКІ ВИБОРИ:
ХТО НА СТАРТІ? ПРОГНОЗ ФІНІШУ”.
Пропонуємо короткий виклад обговорення.

Олексій Усачов:
Шановні колеги, сьогодні ми завершуємо перший цикл круглих столів у рамках “Українського клубу”. В них є своя внутрішня логіка. Це інтелектуальна праця, що має прийти до масового читача у вигляді книжки, і це ми невзабарі зробимо.
Коли напередодні виборів мера Києва ми проводили Український клуб з цього приводу, один з експертів сказав, що у Києві може перемогти тільки чудо. Всі ви добре знаєте, що чудо справді перемогло.
Отже, сьогодні ми будемо говорити про те, які чудеса можуть бути на позачергових парламентських виборах.
Сьогодні в українському політикумі з’явилось нове поняття: політична хвороба. Думаю, сьогодні варто обговорити і це явище.

Роман Кухарук:
Я не ставлю під сумнів чинність Указу Президента. Перзидент є ґарантом усієї Конституції, прав і свобод громадян.
Країна загрожена коаліцією, парламентом і урядом:

• Відсутні базові закони, що підсилюють статті Конституції: про реґламент, про державну мову, про українські цінності, про вибори, про землю, про культурну спадщину тощо.
• Депутати голосують не за себе, а гамузом – це основоположне порушення вимог чинної Конституції. Порушують систематично, порушують усі без винятку. Після цього не можна вимагати від когось дотримання інших пунктів Конституції – це політичне фарисейство.
• Перебіг депутатів з одного табору в інший – найгірше і найпотворніше, що є в українській політиці. Що таке триста позаконституційних голосів? Це скасування підсумків виборів і загроження Українській державі.
• Парламент п’ятого скликання скасовує постанови парламенту четвертого скликання, порушуючи статтю Конституції про те, що закон не має зворотньої сили.

Отже: підсумки виборів 2006 року скасовано парламентом. Є загроза узурпації влади однією людиною – Віктором Януковичем.
Щоб запобігти цьому, Президент видав Указ.
Результат:

• Посипався політикум.
• Опинились ідеологічно голими всі політичні сили.
• Оголилася криза уряду, парламенту, МВС, ЦВК, СБУ, КС.

Ми отримали відому кризу-2005, про яку сміливо і доречно говорили політтехнологи СДПУ(о) ще 2002 року. Вони мали рацію: дороги, заводи, труби, мости і політикум зношуються до цурки і стають нефункціональними.
Що ми маємо сьогодні? Системну кризу українського політикуму.
А тепер проаналізуємо два майдани.
Синьо-білий проголошує:

• Мы харошие.
• Ани плахие.
• Мы пабедим!

Помаранчевий проголошує:

• Ми хороші.
• Вони погані.
• Ми переможемо.

Який майдан позитивніший? На мій погляд, біло-синій. Фактори:

• Біло-сині проходять реальну школу вуличної демократії.
• Багаті діляться з бідними грошима (тобто Партія реґіонів реалізує виборчу програму Президента Ющенка).
• Партія реґіонів через механізм політичного туризму українізує східні і південні реґіони України.
• Біло-синій майдан на тлі розгону маршу незгодних у Москві і Петербурзі дає посутню самоідентифікацію східним і південним реґіонам України.
• Партія реґіонів застосовує українську риторику і захищає себе як українську владу.

Натомість помаранчевий майдан відверто розчаровує:

• Учасники – результат роботи адмінресурсу.
• Учасникам пропонують аґресію.
• Лідери неадекватні:

Тимошенко – неконтрольований потік свідомості вождя, повний аґресії і жаги влади. Мотив: вони погані, не варті влади, ми хороші, влади варті. А народ тут при чому? А ні при чім. Тимошенко його упритул не бачить.
Кириленко – сумнівний лідер, нав’язаний Ющенком згори. Це не демократія, це повна хіромантія. 25 разів у його спічі звучить слово гроші. Очевидно, це основна цінність цього лідера.
Луценко – вічний революціонер. Лідер кого і чого? Він генерал без армії, трибун без трибуни, лідер без руху. Риторика цього лідера – суцільний негатив, боротьба з млинами, прагнення БЮТи фюрером (коричневі прапори з кулаком – неспроста).
Лінія усіх політичних сил неадекватна:
Президент – має силу волі (Указ), але й не має її – не може визнати своїх політичних помилок, а також не має інтелектуальної і технологічної команди, що здатна зреалізувати його політичну волю.
Коаліція – неадекватна.
Уряд – неадекватний і некерований.
КС – дискредитований.
ЦВК – непрацююча.
Парламент – дискредитований.
Політичні сили у патовій ситуації.
Президент стверджує: позачергові вибори є єдиним механізмом переформатування політикуму. Це правда.
Але позачергові вибори мають бути наповнені реальним якісним змістом:

• Політики Президента, уряду, парламенту мають усвідомити і визнати свої помилки і взяти усю повноту політичної відповідальності за політичну кризу в Україні на себе.
• Політичні сили мають запропонувати нові стратегії і тактики, спрямовані у майбутнє.
• Якість партійних списків має бути абсолютною.
• Має з’явитися реальна третя сила, яка базуватиме свою політичну програму, стратегію і тактику на українських цінностях і стане реальною альтернативою теперішньому політикуму.

Основні постулати третьої сили:
а) Українські цінності.
б) Якість і прозорість партійного списку.
в) Гендерна рівність списку.
г) Позитивна програма розвитку країни.
д) Діалог з народом.
З позапарламентських сил має шанс пройти до позачергового парламенту тільки Вітренко.
З теперішніх гравців КПУ і СПУ не мають шансів.
НУ, БЮТ і ПР такі шанси мають. При цьому Партія реґіонів не візьме 32% і буде змушена міняти у своєму аванґарді партію війни на партію миру. При цьому більшість у партії і у списку буде у Ахмєтова, а прем’єром буде Богатирьова. Очевидно, “Наша Україна” приречена на коаліцію з Партією реґіонів.
БЮТ – вічна опозиція, голодна і без влади.
Усі політичні сили мають усвідомити – опріч державних законів є закони суспільні, звичаєві. Нехтуючи ними, політики нехтують собою і своїм політичним майбутнім.
Литвин казав: ”Коли не можна змінити процес, треба його очолити”. Отож Пратія реґіонів має чітко сказати: “Все. Караул устал ждать. Ми – Партія реґіонів – виходимо з коаліції і йдемо на вибори. Вибори у жовтні 2007 року. Крапка.”
Якщо НУ, БЮТ і ПР ідуть на вибори, то КПУ і СПУ – роблять те, що хочуть – вони вже ні на що не впливають.
Якщо цінністні пріоритети усіх політичних сил і Президента не зміняться, то новий парламент протримається не більше року.
Тоді перемога на позачергових парламентських виборах нової політичної сили неминуча.

Костянтин Бондаренко:
Указ Президента – це астенічний синдром, це його слабкість.
Українці і євреї однакові у своїх національних почуваннях і політичних хворобах.
Вибори зараз нічого не дадуть. У червні вибори неможливі. На них прийдуть фанати трьох політичних сил: НУ, БЮТ і ПР.
Зараз ми пожинаємо плоди помилки 2004 року. Тоді Ющенко міг не погодитись на реформу.
Президентські повноваження пішли в аренду любим друзям і Юлі.
Конституційну реформу не скасовано. Кучма слушно казав: “Побачите Україну без Кучми!” Ми її бачимо.
Ми маємо системну кризу, оскільки Конституція не є відбиттям сучасного звичаєвого права. Яка логіка політикуму? Конституція не діє, робімо на хлопський розум. Виходом з політичної кризи може бути сформування конституційної комісії.
У нас немає партій. Це фан-клуби політиків. Всі українські партії – соціал-демократичні.
Варто повернути мажоритарну чи змішану систему виборів. Це дасть кадрову якість списків і можливість ліфту реґіональних політиків на всеукраїнський рівень.
Очевидно, одночасні вибори парламенту і Президента неминучі.
Інший варіант: Ющенко і Янукович домовляються про нульовий варіант, парламент існує, виграють депутати і Юлія Тимошенко.
Сьогодні в українській політиці ми бачимо такі політичні хвороби:

• Дитячі.
• Пубертатного періоду.
• Політична хвороба лівизни (за Леніним).

Світ правішає – повертається до традицій, до нації, до базових цінностей. Демократія замінюється на впровадження силою національних інтересів. Україна з запізненням прийде до правої сили, яку приведе до влади правий лідер з популістською риторикою.
Ющенко не гравець – це трагічна постать української історії, він дуже швидко втомлюється від влади. Він не став гробарем перехідного періоду Кучми. Він мав забрати у політичну могилу все кадрове сміття епохи Кучми – він цього не зробив і не спроможний зробити.
Сьогодні в Україні ми маємо театр абсурду, втілений у окремо взятій країні. Ми не доросли до Шевченка. Тому нам треба поставити пам’ятник Еженові Іонеско і поклонятися йому.

Оксана Бєлякова:
Жінок у політиці нема, бо стільці розраховані на чоловіків.
А що вродять двоє чоловіків без Юлі? Не знаю, не знаю…
Щодо теперішнього майдану, то майдан зразка 2004 року був проривом сумління.
Коли зникає конституційне право, входить у силу звичаєве.
Не дивно, що теперішні політики не мають що запропонувати суспільству. Майбутнє України залежить від того, хто перший візьме політичну волю у кулак і поведе країну далі.

Костянтин Бондаренко:
При наявності грошей і провізії облога може тривати довго.
Росія буде втручатися, але згодом. Вона вичікує. Вона не має аґента в Україні і не знає, з ким домовлятися. Час Росії ще прийде, але не на користь Україні.

Всеволод Степанюк:
Люди, які хоч трошки вивчали право, мають право мати власну думку щодо Указу Президента.
Чиновник не може порушити Закон тільки через те, що цього хоче Президент.
У списки НУ і БЮТ потрапили кар’єристи тільки заради влади. Говорять про демократію і роблять гроші на державному бюджеті.
Списки СПУ і КПУ складаються з активу партій.
Партія реґіонів взяла в парламент тих, хто був вірний і не зраджував своїх.
Сьогодні ЗМІ контролює опозиція.
Політичну кризу спричинила бездіяльність Партії реґіонів, яка абсолютно не працювала зі ЗМІ, не пояснювала суспільству через ЗМІ своїх дій.
Партія реґіонів не просто стає українською силою. Вона завжди такою була – найбільш національною силою, глибоко проукраїнською силою. Яскравий показник – великий український бізнес.
Дуже великі олігархи не будуть іти у партійні списки, якщо отримають ґарантії.
Повернення до мажоритарної системи означатиме, що Партія реґіонів буде при владі завжди. Чому? Вибори в окрузі зазвичай обходились в 3-5 млн. доларів. Чесна людина такі гроші знайти не може. Отже, ті, хто має гроші – нечесні люди. Чесних капіталів немає.
Криза абсолютно штучна – ситуація була складною, а останньою краплею став зовнішній заокеанський чинник (згадаймо, як Тимошенко їздила до США).
Президент Ющенко – не до кінця легітимний Президент.
До кожного Указу Президента зразу виникають питання: кому це вигідно?
Президента Ющенка я взагалі не вважаю політичною фігурою. Сили, які стоять за ним, не підуть на позачергові вибори. Під час підписання Указу про можливі позачергові вибори як про чесні не йшлося.
Позачергові вибори нічого не дадуть, лише поглиблять кризу.
Улітку позачергові вибори неможливі технічно.
БЮТ давно готується до позачергових виборів, опозиція до них не готова.
Комуністи можуть бути у наступному парламенті – до них долучаться програшні соціалісти і вітренківці.  І пройдуть на своїх традиційних пенсіонерах на рівні 5-6%.
СПУ сама себе перехитрила.
ПР візьме більше.
У новому парламенті будуть НУ, БЮТ, а ПР і КПУ сформують коаліцію.
Конституцію потрібно вдосконалювати. Якщо братись до цієї роботи, позачергові вибори будуть навесні 2008 року.
Політична криза не дуже впливає на країну. Ситуація нагадує Папуа Нову-Ґвінею: зійшлись два вожді і вирішують, як з’їсти третього.
Я не бачу, як Тимошенко може стати прем’єром. Це неможливо. Вона психічно неадекватна. До того ж складається враження, що вона хоче особисто для себе заробити гроші у процесі виборів.

Іван Рибалко:
У суспільстві панує демотивація: от виграє хтось владу, а що далі?
Верховна Рада не працює – і слава Богу!
Політики у нас звикли експлуатувати вияв народної волі.
Смію поставити два риторичні запитання: навіщо вигравати владу? Де візьметься нова еліта?

Роман Кухарук:
Треба говорити про роздільність мотивацій: мотивація політичних партій – іти на вибори з реальною програмою, отримати легітимну владу для реалізації цієї програми; мотивація виборця – обрати на свій смак і ризик владу, реалізувавши всоє виборче право.

Іван Рибалко:
Дивна річ: всі критикують Президента, але по остаточне рішення ідуть все таки до Президента – тобто Президент є реальним главою держави.
Ми не бачимо світ, як він розвивається. Партії розраховані на біполярний світ, а він різний.
Суть указу Президента: щоб парламент не працював.
Будь-які дії може мотивувати тільки церква, яка не розрахована на результат.
Сьогодні українське суспільство біполярне, але не по тій лінії, на яку спрямовують суспільство провідні українські політики. Сьогоднішні майдани – це одна політична сила.
Реальну суспільну хвилю політики опанувати неспроможні. Суспільний поділ сьогодні по лінії: помаранч – все те, що триває у контексті і знаковій системі 2004 року; непомаранч – все нове, що спрямоване у майбутнє і виходить за рамки 2004 року.
Демотивація – це невроз.

Всеволод Степанюк:
Сьогодні маємо катастрофічну роз’єднаність держави і народу. Дозволю собі крамольну думку -  Української держави нема.
Які ознаки будь-якої держави? Перше – територія, друге – національна ідея, третє – національна бюрократія, яка цю ідею реалізує. З усього цього у нас є тільки територія.
Першого грудня 1991 року я голосував за правду у своїй хаті. І за цю свою цінність я буду змагатись з автоматом у руках.
Нам потрібна національна ідея, що дозволить збудувати державу. Може, це економічна свобода? При економічній свободі чинне правило: “Дозволено те, що не заборонено”. Натомість у нас в країні панує інше правило: “Дозволено те, що дозволено”.
Що відбувається у світі? США доживає своє останнє десятиліття – це держава-банкрот, у Європи свої проблеми і без нас, Росія – це передусім ресурси, які колись вичерпуються. Що таке Європейська програма партнерства? Це показ Україні не найкращого місця, що його вона займає в Європі.

Оксана Бєлякова:
До речі, про нову політичну силу – без грошей партії не зробиш.

Володимир Мороз:
Ресурси – це перш за все люди, які розуміють, що таке ресурси. Земля як ресурс вимагає до себе належного ставлення. В Україні є велика проблема води – чистої поверхневої води нема. В Україні знищено мережу малих річок, чим порушено природну систему земель, боліт, лісів.
Якби в нас була дійсно українська еліта – то, по суті, такої політичної ситуації не було б. Це криза номенклатурного мислення – вседозволеність без стримуючих механізмів. В Україні політичних партій нема – це секти чи сімейні клани. Людям на майданах заважають політики на майдані.Заберіть політиків і люди на майданах порозуміються самі.
Українська ідея – це не Росія і не Європа. Це наше.
Резолюція ПАРЄ дозволяє врегулювати ситуацію – треба мати політичну волю. Ні тим, ні іншим не треба покладатися на рішення Конституційного Суду. Дострокові вибори необхідні, але на якій платформі?
У суспільстві панує тотальна недовіра до влади.
Пропорційна система виборів в Україні дискредитована.
Треба інакше ставитись до Президента – критикувати, але шанувати його. У Президента дуже слабка команда, її треба міняти.
Поправіння світу – це реакція на тотальну глобалізацію. Духовна глобалізація небезпечна.
Якщо у політичному спектрі країни не буде правиці – країни не буде.

Андрій Волошин:
Український політикум сьогодні нагадує карусель. Майдани помінялися місцями.
Що таке Народна самооборона? Це схрещення фашизму з анархізмом. Куди може завести українців цей картавий жидок?
Вітренко пройде. Може, навіть, це буде добре. Вибори можуть бути у вересні-жовтні 2007 року.
Люди перестали вірити у демократію. Тому пропоную гасло: “Геть республіку!”

Роман Кухарук:
Волошину треба дати слово до першого негра.

Андрій Волошин:
Негра сьогодні не буде.

Всеволод Степанюк:
До речі, про негрів. Кириленко – говоряча голова. За нього думають, що він має говорити. І він говорить.

Володимир Мороз:
У нас дуже низька політична культура. Треба шанувати свою владу.

Іван Рибалко:
Проблема влади в тому, що вона стихійна.

Ігор Філіпенко:
Вітаю Вас з розпуском Верховної Ради!
Президент адекватно оцінює ситуацію, добре підготувався до Указу і діє продумано. Дії Президента на відповідні дії опонентів є адекватними.
Влада є узурпована по суті. Верховна Рада заборонила розглядати Конституцію.

Роман Кухарук:
А Президент підписав. І тепер усі хочуть, щоб Конституційний Суд працював і звинувачують його у тому, що він протягом восьми місяців не працював. Та він вісім місяців тільки до тями приходив! Отже, і Верховна Рада, і Президент у стосунку до КС виявляють повну безвідповідальність за заяви, слова і дії.
Щодо резолюції ПАРЄ.  Це не декларація, а набір можливих механізмів. Це як вірші Шевченка чи Біблія – кожен бачить те, що хоче. ПАРЄ затінило дуже небезпечне звернення Верховної Ради до держав-ґарантів суверенітету, даного в рік, коли Україна позбулася ядерної зброї. Що це означає? Це означає, що є загроза того, що Британія, США і Росія уведуть свої війська в Україну. До речі, відповіді на звернення Верховної Ради з боку ґарантів поки що немає.

Ігор Філіпенко:
Згоден. Сьогодні маємо реальну залежність внутрішньої политики від зовнішніх чинників.
Партія реґіонів не може асимілюватися у політикум як українська сила.

Роман Кухарук:
Дурниця. Партія реґіонів – це вже українська політична сила, яка відстоює українські цінності – державу, владу, Конституцію.

Олексій Усачов:
Політикум сьогодні – це корабель, який налетів на риф – об’єктивну реальність. Історичний процес вимагає заміну корабля, а його намагаються ремонтувати, латаючи пробоїну.
Політики сьогодні втомились від політики. Вони сповідують політичне безкультур’я.
Найбільша небезпека сьогодні: це свідоме або несвідоме паплюження посади Президента як інституту влади і Верховної Ради як гілки влади (називаючи верховною зрадою).
Україні потрібні не втомлені від влади політикани, а енергійні люди, які сформулюють і втілять у життя амбітний український проект.
Українські цінності не можуть бути політтехнологією. Вони саморегульовані. Згоден з колегою: вилучення політиків з українського суспільства не зашкодить державі – люди порозуміються між собою і житимуть далі, як жили завжди.
Володимир Мороз:
Маємо ситуацію, коли еліта самоусунулася від вирішення проблем і тому даа Віктори лишились сам на сам з проблемами.

Роман Кухарук:
Сьогодні у нас відбулася дуже продуктивна розмова. Фактично, за цим круглим столом склалася інтелектуальна складова нової політичної сили – демократична, зважена, толерантна, багатоманітна.
Нова політична сила виросте з політичної волі громадіян країни, які хочуть і будуть будувати країну грамотно, рпаґматично, з нуля.
Гроші, люди і апарат – це вторинне. Первинне:

• Політична воля.
• Позитивна программа, що базується на українських цінностях.
• Діалог.
• Політична відповідальність.
• Чорнова робота на успіх.

Олексій Усачов:
Тема наступного круглого столу:
”ПРЕС-СЛУЖБА ЧИ ДОЗВІЛЬНА СИСТЕМА?”

Інформаційна довідка про експертів

Роман Кухарук – Голова Правління
Всеукраїнської творчої спілки “Літературний форум”.
Костянтин Бондаренко – директор Київського інституту проблем
управління імені Горшеніна
Олексій Усачов – директор Центру політичної реклами.
Андрій Волошин – директор ГО ”Центр ”Свобода слова”.
Іван Рибалко – експерт, “Український клуб”.
Ігор Філіпенко – експерт, ГО “Конституційна демократія”.
Оксана Бєлякова – віце-президент, аналітичний центр “КСЕНІЯ”.
Григорій Мусієнко – експерт.
Володимир Мороз – помічник-консультант
народного депутата України Василя Куйбіди.
Віктор Лисицький – економічний експерт.
Всеволод Степанюк – помічник-консультант
народного депутата України Олексія Плотнікова