ПАРТІЯ СОЦІАЛІСТІВ: ПРОБЛЕМА ІДЕОЛОГІЧНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ТА ПОЛІТИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

12 березня 2007 року відбулося шосте засідання “Українського клубу”. Організатори: Київський інститут проблем управління імені Горшеніна, Центр політичної реклами, товариство “Український клуб”.

Обговорено тему: “ПАРТІЯ СОЦІАЛІСТІВ: ПРОБЛЕМА ІДЕОЛОГІЧНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ТА ПОЛІТИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ”.
Пропонуємо короткий виклад обговорення.

Олексій Усачов:
Сьогоднішнім Українським клубом ми розпочинаємо серію круглих столів, присвячених політичним партіям.
Мета круглого столу – не виступати за чи проти СПУ, а спробувати дати експертну оцінку ситуації, обговорити причини, пояснити сутність речей і процесів, що відбуваються в українському політикумі і в СПУ зокрема.

Роман Кухарук:
Як писав Владімір Маяковскій: ”Говорим партия, подразумеваем Ленин. Говорим Ленин – подразумеваем партия”.
Ця нехитра формула чітко екстраполюється на СПУ і особисто на Олександра Мороза. Він, колись дрібний діяч компартії України радянських часів, у першому парламенті незалежної України був помітним аґрарним діячем, сином Таращанського краю, лідером сумнозвісної групи 239.
Мороз створив СПУ, щоб прихистити у своєму лоні заборонених на той час комуністів. Потім вони розщепилися на дві окремі політичні сили і зчепилися в боротьбі за лівий край українського політикуму.
1994 рік. Мороз стає головою Верховної Ради і за місяць набирає 13% на президентських виборах. З цієї непомітної політичної поразки (а в очах нового президента – неймовірного успіху) починається війна з Кучмою – скоріше особистісна, ніж інституційна.
Основні віхи великого шляху Олександра Мороза:

• Конституція, 1996.
• Канівська четвірка, 1999.
• Касетний скандал, “Україна без Кучми”, 2000.
• Спроби балотування на голову Верховної Ради, 1998, 2002.
• Конституційна реформа спільно з Медведчуком, 2003.
• Підтримка Ющенка персонально, 2004.
• Політична зрада, 2006.
• Утвердження кучмівського режиму-2, 2007.

Образ чесного, людяного політика, соціаліста європейського штибу, соціаліста з українською душею було перекреслено в ніч на Івана Купала 2006 року.
Мороз мислить партію як свою приватну власність. Ніхто і ніщо не змусить Мороза відмовитись від партії і від лідерства у ній.
Від нього ідуть кращі:
Вітренко
Чиж
Місюра
Луценко
Вінський
Що є СПУ сьогодні? Партія влади без влади – всього лиш додаток до ПР. Чого вартий Мороз без політичної мудрості і політичної чесності в очах електорату, а головне – без достойного ворога, яким був Кучма?
Щодо ідеологічної ідентичності СПУ, то це суцільний клубок парадоксів:

• Треба відрізнятись від комуністів і змагатися з ними за ласку і гроші Москви.
• Треба бути українською силою і не дай боже сплутати себе з націоналістами.
• Треба бути в Європі, але європейські принципи і механізми політики Морозові і його партії чужі.

Будучи в опозиції, Морозові легко було мімікрувати. Тепер, коли він при владі – маска впала. Зриміше і неоднозначніше проявляються промосковські інтереси:

• Касетний скандал.
• Туркменська опозиція в Києві.
• Законопроект по росмові.
• Небажання Семенюк бути в одній команді з націоналістами.

Величезним тавром на політичній совісті Мороза є смерть Ґонґадзе. Меморіальна дошка у Верховній Раді справи не вирішує: голови досі не знайшли, тіло не поховане, імовірність нових політичних убивств присутня. Якщо правда, що Мороз знав, що кабінет Кучми пишуть до зникнення Ґонґадзе і не сказав останньому про це – це політичне єзуїтство.
Якщо говорити про політичну відповідальність, то мусимо констатувати – СПУ не витримала іспиту владою. Першим свідченням цього стала добровільна відмова Рудьковського від посади мера Чернігова. Далі – більше: будучи два роки в урядах Тимошенко і Єханурова, Мороз і його партія нещадно критикували ці уряди. Найницішим тут виглядає добродій Баранівський, що був аґрарним міністром у цих урядах.
Чи несе СПУ політичну відповідальність за уряд Януковича сьогодні? Сумнівно.
Чи має СПУ зараз контрольний пакет в коаліції? Сумнівно. Бо Тимошенко вже домовилась з ПР, і якби не внутріпартійні і внутріурядові чвари в ПР (Ахмєтов-Янукович, Табачник-Папієв, Азаров-Макуха) ми би вже давно мали двопартійну систему.
Чи має СПУ політичне майбутнє? Сумнівно. Казали, що Мороз, як істинний українець, перехитрить і Ющенка, і Януковича. Здається, Мороз, як істинний Рудий Панько, перехитрив сам себе. Не за горами той день, коли Вій стане перед ним, Морозом, і йому, Вію, вилами піднімуть вії.

Іван Рибалко:
Вбачаю плюси у тому, що:

• Мороз харизматичний лідер.
• Партія не несе політичної відповідальності.

Взагалі, політичну відповідальність несуть перед нацією. Вбачаю в доповіді Кухарука низку фантомних звинувачень:

• Вплив Москви на СПУ не витримує ніякої критики.
• Соцпартія українізує ПР.
• Луценко – туполівацький міністр внутрішніх справ, який нічого не зробив у цій сфері. Переконаний, Цушка треба було зразу ставити на цю посаду. З Луценком на посаді міністра СПУ багато втратила.

Сьогодні у суспільстві ми маємо булемічні настрої виборця – страх перед дійсністю, спрага патерналізму. БЮТ намагається витіснити СПУ з лівого поля. На жаль, цілій партії не вистачає усвідомленої мотивації. З часом СПУ забиратиме ліберальний електорат у ПР. У цьому контексті, СПУ вигідніший лідер ПР Азаров, а не Богатирьова.
На виборах 2006 року Тимошенко демонізувала Януковича різкою постановкою питання: ви обираєте прем’єра. Я або Янукович. На всіх наступних виборах Тимошенко змінить формулу: Я або Мороз, демонізуючи останнього. При цьому ПР просто зникне.
Марчук ініціатор касетного скандалу – проти Тимошенко. ФСБ доєдналася потім.

Роман Кухарук:
От з цим я не згоден. Ініціаторами були спецслужби країн, не зацікавлених в успішній Україні. Їх налякала заява Кучми на інавґурації – “Ви побачите іншого Президента”.

Іван Рибалко:
СПУ несе цей тягар. Соціалісти досить органічні у політичній боротьбі. Телебачення шкодить їм, тому рейтинги ідуть вниз.
Політичне майбутнє у СПУ є. Більше того. СПУ може прийти до абсолютної влади.

Роман Кухарук:
Це абсолютна фантастика. Дідусі на чолі з Морозом, за влучним визначенням Литвина, переймаються своєю забезпеченою старістю. Молодь у партії або неоковирно кумедна (Філіндаш), або нарцистично-неадекватна (автор безсмертного гімну Морозу Волга)

Іван Рибалко:
ПР – партія без влади. Там Янукович керує. ПР має конкурента у коаліції – СПУ, але не конкурує з нею, бо експлуатує націоналістичну риторику.
Проблеми ідеологічної ідентичності у соціалістів нема. Там вся партія, як Мороз. СПУ не є п’ятою колоною. А може бути інструментом націоналістів. Мороз може боротися за глибинну ідентичність.
Мороз толерантний, але випер з політики толерантного Плюща.
СПУ рано ховати. Це українська сила.

Андрій Волошин:
Чимало країн Європи і Латинської Америки сповідують соціалізм. Але феномен українського соціалізму полягає у тому, що у нас обирають не за ідеологію, а за вождя. Ну і “Сільськими вістями” задурили людям голови.
Чим паганий Мороз? Професіонал, навіть вірші пише.

Роман Кухарук:
Погані.

Андрій Волошин:
Як на чий смак.
Входження до коаліції СПУ не є зрадою Майдану. Майдан був зраджений ще до Майдану.
Народна самооборона – дивна химера.
Кажуть, що Маріуполь – місто на території заводу Ілліча, де директорує соціаліст Бойко.

Роман Кухарук:
Бойко такий соціаліст, як я німець.

Андрій Волошин:
Можливо.

Іван Рибалко:
Оголошення Майдану революцією – більшовицька єресь.

Ігор Філіпенко:
В реаліях українського суспільства партійне життя не має сенсу. Політикум тільки дозволяє нам бачити проблеми, але іде своїм шляхом. Без нас.
Мороз служить інтересам радянської еліти і радянської держави. Він вичерпав свій політичний ресурс.
ПР і ЄЕП – це процвітання радянської України в Російській імперії.
СПУ узурпувало владу. Конституційні процеси використано для узаконення узурпації.
Український народ не вільний, Українська держава не відбулася. І у цьому велика “заслуга” Мороза.

Роман Кухарук:
Щодо “заслуги” згоден. Щодо того, що Українська держава не збулася – ні. Українська держава є, хоч для багатьох і неусвідомленою, але реальною цінністю. Я б не радив легковажити цією цінністю.

Ігор Філіпенко:
Касетний скандал – розігрування конфлікту між своїми.
Мороз створив антикризову коаліцію 8 грудня 2004 року. Ідеологічно Мороз був завжди на боці ПР – тобто у 2006 році Мороз передавав владу сам собі.
Всі вибори в Україні контрольовані: партійна бюрократія використовує народ.
На жаль, українські інтереси не обходять західні демократії.

Андрій Волошин:
В Європі немає ідеологічного соціалізму.

Ігор Філіпенко:
Національна держава загрожена.

Олексій Усачов:
Ловлю Вас на слові. Наступна тема круглого столу ”Українська національна держава: є чи нема?” Доповідає Ігор Філіпенко.

Інформаційна довідка про експертів

Олексій Усачов – директор Центру політичної реклами.
Роман Кухарук – Голова Правління Всеукраїнської творчої спілки “Літературний форум”.
Андрій Волошин – експерт, “Український клуб”.
Іван Рибалко – експерт, Центр політичної реклами.
Ігор Філіпенко – експерт, ГО “Конституційна демократія”.