“СИТУАЦІЯ В КРАЇНІ: ХТО КОГО І ЩО ДАЛІ”

22 січня 2007 року відбулося перше засідання “Українського клубу” у новому політичному сезоні.
Організатори:
Товариство “Український клуб”
Центр політичної реклами
Всеукраїнська творча спілка “Літературний форум”

Обговорено тему:
“СИТУАЦІЯ В КРАЇНІ: ХТО КОГО І ЩО ДАЛІ”
Пропонуємо короткий виклад обговорення.

Роман Кухарук:
Вітаю усіх з Днем Соборности України. Думаю, не гріх буде в такий день розпочати політичний сезон в Українському клубі.
“Ситуація в Україні є блядською” – казав у 1990 році Іван Плющ на зустрічі з голодуючими студентами. Чи не міг би він артикулювати це і сьогодні? На жаль, так.
Історія нічому не вчить українську еліту, яка не зовсім, м’яко кажучи, українська.
Тяглість наших політичних помилок:

1. Княжа Україна.
2. Литовська Україна.
3. Україна Хмельницького.
4. Україна Мазепи.
5. Доба УНР.
6. Доба Кравчука-Кучми.
7. Майдан Ющенка і Януковича.

Чому українські володарі і політики завше стають на одні і ті ж граблі?

1. Держава не є для еліти найвищою цінністю. Цінністю є гроші, що дають владу і влада, що дає гроші.
2. Довіра як соціальний капітал відсутня.
3. Відсутня позитивна програма в еліти і суспільства. Окупаційний характер інформаційного і політичного простору унеможливлює оптимістичну націленість на втішне майбутнє держави.
4. В країні триває перманентна латентна світоглядна громадянська війна.
5. Немає сили, яка візьме на себе відповідальність за країну.

Що далі? У війні впадуть і Янукович, і Ющенко. Може не витримати і Українська держава.
Україні сьогодні вкрай необхідні:

1. Нові правила політичного життя в Україні. Це нова, грамотна, збалансована Конституція, у якій чітко виписаний політикум, система противаг (безперечне право Президента на розпуск парламенту, а в парламенту – на імпічмент Президенту), а також система політичної відповідальності.
2. Вибори, на які ідуть політичні партії, а не блоки.
3. Люстрація.
4. Закон про державну мову, який стане механізмом забезпечення безальтернативності функціонування державної мови в усіх сферах державного та суспільного життя.
5. Реальне припинення світоглядної громадянської війни через символічне підведення риски під історичним минулим.

Віктор Лисицький:
Наші політичні постаті використовують державу для захисту своїх кланових інтересів.
Українські бізнес-групи вийшли на світові ринки. Держава – сила, яка може їх захистити.
Потрібен час для того, аби сформувалася верства, що має потребу у сильній, багатій державі матеріально. У нас сьогодні піднімаються нові сектори бізнесу.
Прогнозую, що найближчі десять років великий капітал при владі керуватиме державою.

Іван Рибалко:
Великий капітал правитиме десять років, поки не стане дрібним. Олігархи не є виробниками демократії, а є тільки споживачами.
Олігархи розуміють – харизматичний вплив сьогодні – це безпосередній вплив на політиків.
Політикум нам пропонує: або уряд проїдання, або уряд великого посту.
Сьогодні бачимо демотивацію великого капіталу. Гроші все одно прийдуть. Капітал прагне мотиву: що далі? Чого їм жити і працювати в Україні?

Віктор Лисицький:
То що ви пропонуєте? Голодранців привести до влади?

Іван Рибалко:
Я не пропоную, я констатую.

Сергій Пантюк:
Мабуть, це подарунок долі, що партія ”ПОРА” сьогодні не є парламентською.
Бачимо реальність: “Так!” обернувся “Ніяк!”. Люди шукають нового лідера. Там, де немає нічого, мусить щось з’явитися. Політики роблять вигляд, що нічого не відбувається. А воно відбувається.
Справжня демократія у нас попереду.

Микола Княжицький:
Ми не готові сприйняти Україну такою, якою вона є – двомовною, реґіонально розмаїтою.
Природні політичні процеси пришвидшити не можна. Практично, повноцінних політичних партій у нас немає. Партії – це бізнес. Імперативний мандат посилює цей бізнес.
Корупція – основна іржа, що роз’їдає державу. Політична система тільки сприяє цьому.
Наші олігархи – сировинні. Вони не вкладають жодної копійки в інформаційні технології, в інтелектуальні проекти. Таке мислення не має майбутнього.
Українським олігархам хочеться сказати: покайтеся в тому, що ви не маєте совісті.

Олег Зарубінський:
Я професійний парламентар.
Парламент не відповідає волевиявленню виборців. Вибори були сфальсифіковані штабами НУ, ПР та БЮТ. Це підтвердив і Адміністративний суд. 223 з 225 протоколів окружних комісій переписані в ЦВК п’ять разів. Оригіналів ніхто нікому не показував і ніколи не покаже. Але нічого з нічого не з’являється. Мороз – великий комбінатор, а, скажімо, добродій Заплатинський – заплатив гроші за місце в парламенті і вважає його своєю приватною власністю.
Хто є сьогодні моральним авторитетом? Сьогодні взірцем довідника політичних біографій є не ”Хто є хто в Україні”, а “Хто кого як”.

Микола Княжицький:
Коли немає влади авторитету, тоді шукають авторитет влади.
Ми бачимо послідовність повії в одної політичної дами, непоправну втрату у Партії реґіонів в особі Кушнарьова. Що ж до Президента, то він безнадійно відстав від потягу і не робить те, що повинен робити.

Борис Гуменюк:
У нас в країні є багато грошей – нема совісті. Еліта не виконує своє призначення – нема відповідальності. Еліта має виробляти сенси нації. Політична еліта є частиною української нації. Або їй бракує мужності це сказати, або таланту це осмислити.
Ми маємо створити духовне українське пекло. Треба казати собі правду: українці винні в голодоморі так само, як і більшовики.
Щодо Президента Ющенка – або не треба було перемагати, або треба працювати щодня.

Григорій Мусієнко:
Держава є інструментом захисту українських інтересів, але нам бракує мозку нації. Хто лідери? Окупанти і зайди.
У світі дуже багато грошей і на них моляться. На жаль, гроші є абсолютною цінністю для українського політикуму.

Олексій Усачов:
Не важливо, хто кого. Головне – що далі.
На жаль, основним електоральним рушієм у нас є бабці. Тобто бабці голосуванням визначають наше майбутнє.
Віктор Лисицький:
Рокфеллер створив перший благодійний фонд. Чому? Профспілки і суспільна опінія гризли йому вуха.
Олігархи щастя за Уралом шукати не будуть, а в Європі – будуть.
Дуже важливими є зрозумілість і прозорість для електорату і виконавців наказів, документів, розпоряджень політиків і керівників.

Олег Зарубінський:
Олігархи заважають Україні розвиватися.

Олексій Усачов:
Тема наступного круглого столу:
”ІВАН ОГІЄНКО І СУЧАСНІСТЬ”

Інформаційна довідка про експертів

Олексій Усачов – директор Центру політичної реклами.
Роман Кухарук – Голова Правління
Всеукраїнської творчої спілки “Літературний форум”.
Іван Рибалко – експерт, “Український клуб”.
Оксана Бєлякова – віце-президент, аналітичний центр “КСЕНІЯ”.
Григорій Мусієнко – експерт.
Олег Зарубінський – Народна партія.
Микола Княжицький – директор агентства “Медіа-дім”.
Борис Гуменюк – письменник.
Сергій Пантюк – член політради партії ”ПОРА”.