ДО ПИТАННЯ ПРО НАЦІОНАЛЬНУ БЕЗПЕКУ
Хто ми?
- Ядром нашої групи є покоління сорокалітніх театральних режисерів. Режисер – це особлива фігура в мистецтві, професія, яка вимагає певного типу мислення, здатного до структурування, моделювання та прогнозування соціально-психологічних процесів. А театр є певною мистецькою моделлю суспільства.
Чому ми звертаємося саме зараз?
- Нас лякає загроза, яка прихована в налаштованості на компроміси, таку собі середню лінію, яка ні до яких суттєвих змін у країні не призведе. А наслідки цього у суспільній свідомості будуть страшнішими, ніж сьогодні можливо передбачити. Це ті наслідки, які будуть обумовлені неминучим відчаєм тих людей, що активно заганялися існуючою системою в маргіналію, а сьогодні, завдяки революції, можуть стати носіями рушійної творчої та інтелектуальної сили нашої держави. Потенціал цих людей, людей не заангажованих, які свідомо до виборів перебували у внутрішній еміграції, сьогодні важливо не втратити. Це люди, які не будуть штовхатися у владних коридорах. Нова влада повинна усвідомлювати, що вона має мобілізувати цей потенціал. Якщо його втратити, то політикам, які взяли сьогодні відповідальність за країну не вдасться втримати владу. Сьогодні той критичний революційний момент (“сьогодні рано, завтра може бути пізно”), коли можуть бути зроблені (або не зроблені) принципові кроки від яких, залежить, чи будуть використані ті можливості, які відкрила помаранчева революція. Мало виграти революцію, треба знати, що з нею робити. Мало взяти владу, треба її втримати. Ми боїмося, що революція “закінчиться” вже 26 грудня, не залежно від того, хто переможе на виборах.
Що ми вважаємо важливим усвідомити
- Причини феномену помаранчевої революції по суті – культурно-класові, а не економічні. Тому, для утримання здобутків революції та для подальшого існування країни культурне та інформаційне поле – це питання національної безпеки, яке має бути взято під жорсткий контроль.
- Феномен революції полягає у народженні української політичної нації. Розвиток і збереження української політичної нації не можливі без закріплення і поглиблення змін у свідомості кожної конкретної людини і як, наслідок, суспільства в цілому. Свідомість особистості формує в першу чергу Культура. Тому ми вважаємо за необхідне визнати і задекларувати, що культура – найважливіша складова стратегічного напрямку розвитку держави.
За минулі роки культура була доведена до жахливого стану, перш за все в духовному аспекті, а не лише в економічному. Сьогодні управління культурою вимагає не просто фінансової підтримки, а докорінного реформування, яке потребує численних непопулярних адміністративних рішень.
Першочергові кроки влади, які ми вважаємо найважливішими сьогодні
1. При формуванні Кабінету міністрів питання керівництва в галузі культури та інформації має стояти по значущості на рівні Міністра оборони та Глави СБУ, а не вирішуватися за залишковим принципом, як це є зараз. Очолювати цей напрямок має сучасний лідер - надзвичайно сильна особистість, яка розуміє глибинні процеси в культурі, креативно- та іноваційно- мисляча людина. На сьогоднішній момент необхідно вибудувати жорстку державну вертикаль управління цією галуззю. Не можна залишати жодної людини старої номенклатури на всіх рівнях.
2. Створити при Президенті України дорадчий орган - Раду з питань культури, до якої входять практикуючі в Україні і за кордоном українські митці, теоретики мистецтва, громадські діячі у сфері культури. Рада формулює основні засади культурної політики на найближчі п’ять років, пропонує механізми реалізації цієї політики.
Відчуваємо нагальну потребу у терміновій зустрічі з усіма політичними силами, які розділяють нашу стурбованість.
БОГОМАЗОВ Д.М.
режисер,
художній керівник Київського театру “Вільна сцена”,
представник Авіньонського фестивалю (Франція) в Україні,
керівник Міжнародного проекту “Українська театральна платформа”
БОГОМАЗОВА О.А.
театрознавець,
директор Київського театру “Вільна сцена”
ВЕРЕЩАК Я.М.
драматург,
Голова Всеукраїнського благодійного фонду “Гільдія драматургів України”
ВЕНЕДІКТОВА Л.А.
хореограф,
Театр ”ТанцЛабораторіум”
КУРМАН Є.В.
режисер,
Київський академічний молодий театр
КЛІМ
російський режисер,
Лауреат національної премії “Золота маска”,
Лауреат премії ЮНЕСКО “За особливий внесок у розвиток театрального мистецтва”
КУХАРУК Р.В.
письменник,
Голова правління Всеукраїнської спілки ”Літературний форум”
МЕЛЬНИЧУК О.В.
кандидат політичної філософії
Паризького університету Дені Дідро (Франція)
ПРИХОДЬКО А.О.
режисер,
Національний академічний драматичний театр ім. І.Франка,
Керівник Театрального центру
Національного університету Києво-Могилянської академії
ТРОЇЦЬКИЙ В.Ю.
режисер,
директор-художній керівник Центру сучасного мистецтва “ДАХ”
січень,2005
